узаконений
УЗАКО́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до узако́нити.
Ще й сьогодні ми «хворіємо» на недооцінку теорії перекладу; вона, як і критика перекладу, поки що не узаконена як галузь літературознавства (Літ. Укр., 25.IV 1969, 4);
— Візьміть її до себе, Марино Михайлівно, — все ще усміхаючись, сказав майор Стрепет, — у вас там знайдеться місце. Так було узаконене перебування Насті Корнієнко у танковій бригаді (Собко, Кавказ, 1946, 9);
// узако́нено, безос. присудк. сл.
— Треба тісніше об’єднатися, бідноті з батраками економії. Щоб не куркулі вершили справи у вас там на селі, а ви, біднота.. Тим більш, що це тепер уже ленінським декретом узаконено (Головко, II, 1957, 501).
Словник української мови (СУМ-11)