узнаки

УЗНАКИ́ (ВЗНАКИ́), присл.

1. Відчутно (перев. з негативним відтінком).

Дава́тися (да́тися) взнаки́ кому: а) ставати для когось дуже відчутним, будучи важким, неприємним.

Шляхтова лежить од Щавниці всього-на-всього за три верстви, але ті три верстви далися нам добре взнаки (Н.-Лев., II, 1956, 400);

Микола згадував окремі епізоди, які, мабуть, дались найбільш йому взнаки (Панч, В дорозі, 1959, 198);

б) (тільки док.) показати себе; запам’ятатися, зробивши щось неприємне.

Коли так, вона знайде суд на них, вона ще дасться їм узнаки (Коцюб., І, 1955, 56);

Українські буржуазні націоналісти добре далися взнаки трудящим Західної України (Мельн., Поріддя.., 1959, 3).

2. у знач. присудк. сл. Бути знайомим.

З ненавистю розглядав [Когут] почерк. Ой, взнаки йому ця рука! (Цюпа, Назустріч.., 1958, 426).

Значення в інших словниках

1. узнаки — узнаки́ прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. узнаки — УЗНАКИ́ (ВЗНАКИ́), присл. 1. Відчутно (перев. з негативним відтінком). 2. у знач. пред. Бути знайомим. З ненавистю розглядав [Когут] почерк. Ой, взнаки йому ця рука! (І. Цюпа).  Словник української мови у 20 томах
3. узнаки — (взнаки), присл. 1》 Відчутно (перев. з негативним відтінком). Даватися взнаки — позначатися, впливати. 2》 у знач. присудк. сл. Бути знайомим.  Великий тлумачний словник сучасної мови