узорний
УЗО́РНИЙ, а, е. З узорами, узорчастий.
Твоїх пліч неповторні овали вкрили шалі узорні краї. І від сонця південного стали ще синішими очі твої (Сос., II, 1958, 112);
На вистрочені узорні груди святкових свиток повиставляли дукачі дівчата, а з-під квітчастих хусток маковіють обличчя (Головко, II, 1957, 125);
У хатці прибрано, підметено — ні порошинки по кутках, узорні вишивки та плетива на рушниках, на подушках (Забіла, Промені, 1951, 150);
*Образно. Осінь знімала останнє узорне листя з кленів (Вол., Озеро.., 1959, 83).
Словник української мови (СУМ-11)