узорний
УЗО́РНИЙ, а, е.
З узорами, узорчастий.
Твоїх пліч неповторні овали вкрили шалі узорні краї. І від сонця південного стали ще синішими очі твої (В. Сосюра);
На вистрочені узорні груди святкових свиток повиставляли дукачі дівчата, а з-під квітчастих хусток маковіють обличчя (А. Головко);
У хатці прибрано, підметено – ні порошинки по кутках, узорні вишивки та плетива на рушниках, на подушках (Н. Забіла);
* Образно. Осінь знімала останнє узорне листя з кленів (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)