узорити
УЗО́РИТИ (ВЗО́РИТИ), рить, док., кого, що, розм.
Освітити (про зірку).
УЗОРИ́ТИ (ВЗОРИ́ТИ), рю́, ри́ш, док., кого, що, діал.
Побачити.
Як узорив він свою милую, обнявся з нею, поцілувався (П. Чубинський);
[Варвара:] Клянуся тобі нашою дружбою, що коли моє серце виявиться сліпим, то очі мої залишаться зрячими, й вони навіть у найтемнішу ніч узорять потрібну мішень (Я. Галан).
Словник української мови (СУМ-20)