указка

УКА́ЗКА, и, ж.

1. Довга паличка, якою що-небудь показують, указують.

Водячи указкою по карті, він розповідає, які ріки зустрінуться під час мандрівки (Донч., IV, 1957, 383);

Гетьманова рука твердо провела срібною указкою рису від Вінниці до Умані (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 323).

2. розм. Який-небудь знак (напис, стрілка, віха і т. ін.), що повідомляє про щось, показує напрям кудись, до чогось тощо.

Осадчий розпорядився поставити з обох боків греблі указки, фанерні щитки, на яких чорною фарбою писалося про заборону переїзду (Чаб., Тече вода.., 1961, 167);

— Ходив я сьогодні, братці, по обід через траншеї першого батальйону. Ой леле! Там, ціле підземне місто спорудили. Якби не указки, заблудився б, як у лісі (Гончар, III, 1959, 32).

3. розм. Вказівка, розпорядження, порада.

Її Микола повинен сам усе бачити, сам усе розуміти, він не потребує указки… (Хотк., І, 1966, 44).

Значення в інших словниках

1. указка — ука́зка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. указка — [указка] -зкие, д. і м. -з'ц'і, р. мн. -зок  Орфоепічний словник української мови
3. указка — УКА́ЗКА, и, ж. 1. Паличка, якою що-небудь показують, указують. А восени сидить Тарас за граматкою між школярами в дяковій хаті, ляскає указкою то одного, то другого, коли одвернеться дяк (С.  Словник української мови у 20 томах
4. указка — -и, ж. 1》 Довга паличка, якою що-небудь показують, указують. Лазерна указка — невеличкий лазерний апарат-ліхтарик, що створює червону пляму (точку на карті або на класній дошці тощо). 2》 розм. Який-небудь знак (напис, стрілка, віха і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. указка — НАСТАНО́ВА (рекомендація, роз'яснення з боку вищого органу, керівної особи і т. ін., що вказують, як діяти в тих чи інших випадках); ВКАЗІ́ВКА (УКАЗІ́ВКА), УКА́ЗКА розм.  Словник синонімів української мови