указник

УКА́ЗНИК (ВКА́ЗНИК), а, ч., розм. Те саме, що ука́жчик.

Сьогодні не празник, а ти нам не вказник (Номис, 1864, № 187).

Значення в інших словниках

1. указник — ука́зник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. указник — УКА́ЗНИК (ВКА́ЗНИК), а, ч., розм. Те саме, що ука́жчик. Сьогодні не празник, а ти нам не вказник (Номис).  Словник української мови у 20 томах
3. указник — (вказник), -а, ч., розм. Те саме, що укажчик.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. указник — НАСТА́ВНИК (той, хто наставляє, дає напучення), МЕ́НТОР книжн. заст., ірон., НАПУ́ТНИК заст.; УЧИ́ТЕЛЬ (ВЧИ́ТЕЛЬ), МЕТР книжн. заст., ірон.  Словник синонімів української мови
5. указник — Ука́зник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. указник — Указник, -ка м. Указчикъ. Сьогодня не празник, а ти нам не вказник. Ном. № 187.  Словник української мови Грінченка