уклякати
УКЛЯКА́ТИ (ВКЛЯКА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УКЛЯ́КНУТИ (ВКЛЯ́КНУТИ) і УКЛЯ́КТИ (ВКЛЯ́КТИ), кну, кнеш; мин. ч. укля́к, ла, ло і укля́кнув, нула, ло; док.
1. Ставати, падати (на коліна).
А на колінах важко перед ним Вклякала жінка, поглядом смутним Вдивляючись у риси захололі (Перв., II, 1958, 192);
Маланці забиває дух!.. Не спускаючи очей з вишневого села, тихо осідає вона на коліна. Поруч уклякають діти (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 12);
Ледве протиснулась [Марія] крізь натовп.. і зараз уклякла на обидва коліна на мокру од крові землю (Коцюб., II, 1955, 102);
— Ставай!.. сюди ставай… — кивала [Федору Пилиповичу] головою Христя, вклякнувши на коліна перед батьками (Іщук, Вербівчани, 1961, 346).
2. Взагалі опускатися на землю, припадати до неї.
Вклякнули [козаки] на холодний сніг і прикипіли (Кач., II, 1958, 274).
3. Дерев’яніти, терпнути від холоду, незручного положення і т. ін.
Стало сонце примеркати, Став Зміяра уклякати (Манж., Тв., 1955, 177);
І сам не зрозумів [Умар] у мить, коли хапав утопленика, з якого боку вхопити, — а вхопив як слід, аби тільки б не вклякнули ноги (Ле, В снопі.., 1960, 83);
Кирило Смолярчук аж шиєю уклякнув, слухаючи Мічугіна (Кос., Новели, 1962, 198).
4. Хилитися, никнути (про злаки); робитися сухим, негнучким (про рослини взагалі).
— Наше жито вже сиплеться; через день, через два воно вже вклякне! (Н.-Лев., II, 1956, 186).
5. Втрачати енергію, бадьорість, впадати в пригнічений настрій.
Хмельницький якось укляк, випустив нагайку з руки і, відійшовши до лави, сів біля столу (Ле, Хмельницький, І, 1957, 21).
6. Ставати нерухомим, завмирати (від несподіванки, страху і т. ін.).
Учта, яку виявили Хмельницького споборники, зворушила запорожців. На якийсь час вони споважніли, розправили плечі, розгладили вуса і уклякли, мов на молитві (Панч, III, 1956, 295);
Ганна, як стояла, так і вклякла на тому ж місці, наче вкопана. Оця дивна зустріч і розмова вразили дівчину, справді, як блискавка (Коз., Сальвія, 1956, 309).
7. тільки док., розм., рідко. Те саме, що замо́вкнути.
Так він і вклякнув, наче води в рот набрав (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)