уколупувати

УКОЛУ́ПУВАТИ (ВКОЛУ́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., УКОЛУПА́ТИ (ВКОЛУПА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех., розм. Колупаючи, відділяти частину від чогось; набрати колупаючи.

[Маруся:] Може, скажете, не було цього — ..не ходили самі медку вколупати? (Вас., III, 1960, 96).

◊ Уколупа́в би се́рця [свого́] див. се́рце.

Значення в інших словниках

1. уколупувати — уколу́пувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. уколупувати — УКОЛУ́ПУВАТИ (ВКОЛУ́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., УКОЛУПА́ТИ (ВКОЛУПА́ТИ), а́ю, а́єш, док., що, розм. Колупаючи, відділяти частину від чогось; набрати колупаючи. [Маруся:] Може, скажете, не було цього – .. не ходили самі медку вколупати? (С.  Словник української мови у 20 томах
3. уколупувати — (вколупувати), -ую, -уєш, недок., уколупати (вколупати), -аю, -аєш, док., перех., розм. Колупаючи, відділяти частину від чогось; набрати колупаючи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. уколупувати — Уколупувати, -пую, -єш сов. в. уколупати, -паю, -єш, уколупнути, -ну, -неш, гл. Отковыривать, отковырнуть. Приміг би, серця вколупнув та дав. Ном. №9517.  Словник української мови Грінченка