уколупувати

УКОЛУ́ПУВАТИ (ВКОЛУ́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., УКОЛУПА́ТИ (ВКОЛУПА́ТИ), а́ю, а́єш, док., що, розм.

Колупаючи, відділяти частину від чогось; набрати колупаючи.

[Маруся:] Може, скажете, не було цього – .. не ходили самі медку вколупати? (С. Васильченко);

Він [Альоша] озирнувся навколо й швидко припав до глини, намагаючись вколупати її своїми задубілими пальцями (І. Микитенко).

◇ (1) Уколупа́в (улупи́в) би се́рця [свого́] хто – хтось нічого не пожалів би для кого-небудь, готовий на все заради когось.

Ох, Боже мій милий! Серця свого вколупав би я та дав своїм діткам (П. Куліш);

– Я б свого серця влупила та дала йому, коли б тільки він став чоловіком (Панас Мирний);

(2) Уколупа́ти (улупи́ти) б свого́ се́рця – бути готовим все віддати, нічого не пожаліти заради когось.

– Ох, Боже мій милий! Серця свого вколупав би я та дав своїм діткам (П. Куліш);

– Я б свого серця влупила та дала йому, коли б тільки він став чоловіком (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. уколупувати — уколу́пувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. уколупувати — (вколупувати), -ую, -уєш, недок., уколупати (вколупати), -аю, -аєш, док., перех., розм. Колупаючи, відділяти частину від чогось; набрати колупаючи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. уколупувати — УКОЛУ́ПУВАТИ (ВКОЛУ́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., УКОЛУПА́ТИ (ВКОЛУПА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех., розм. Колупаючи, відділяти частину від чогось; набрати колупаючи. [Маруся:] Може, скажете, не було цього — ..не ходили самі медку вколупати? (Вас.  Словник української мови в 11 томах
4. уколупувати — Уколупувати, -пую, -єш сов. в. уколупати, -паю, -єш, уколупнути, -ну, -неш, гл. Отковыривать, отковырнуть. Приміг би, серця вколупнув та дав. Ном. №9517.  Словник української мови Грінченка