уколупувати
УКОЛУ́ПУВАТИ (ВКОЛУ́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., УКОЛУПА́ТИ (ВКОЛУПА́ТИ), а́ю, а́єш, док., що, розм.
Колупаючи, відділяти частину від чогось; набрати колупаючи.
[Маруся:] Може, скажете, не було цього – .. не ходили самі медку вколупати? (С. Васильченко);
Він [Альоша] озирнувся навколо й швидко припав до глини, намагаючись вколупати її своїми задубілими пальцями (І. Микитенко).
◇ (1) Уколупа́в (улупи́в) би се́рця [свого́] хто – хтось нічого не пожалів би для кого-небудь, готовий на все заради когось.
Ох, Боже мій милий! Серця свого вколупав би я та дав своїм діткам (П. Куліш);
– Я б свого серця влупила та дала йому, коли б тільки він став чоловіком (Панас Мирний);
(2) Уколупа́ти (улупи́ти) б свого́ се́рця – бути готовим все віддати, нічого не пожаліти заради когось.
– Ох, Боже мій милий! Серця свого вколупав би я та дав своїм діткам (П. Куліш);
– Я б свого серця влупила та дала йому, коли б тільки він став чоловіком (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- уколупувати — уколу́пувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- уколупувати — (вколупувати), -ую, -уєш, недок., уколупати (вколупати), -аю, -аєш, док., перех., розм. Колупаючи, відділяти частину від чогось; набрати колупаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уколупувати — УКОЛУ́ПУВАТИ (ВКОЛУ́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., УКОЛУПА́ТИ (ВКОЛУПА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех., розм. Колупаючи, відділяти частину від чогось; набрати колупаючи. [Маруся:] Може, скажете, не було цього — ..не ходили самі медку вколупати? (Вас. Словник української мови в 11 томах
- уколупувати — Уколупувати, -пую, -єш сов. в. уколупати, -паю, -єш, уколупнути, -ну, -неш, гл. Отковыривать, отковырнуть. Приміг би, серця вколупнув та дав. Ном. №9517. Словник української мови Грінченка