уколупувати
Уколупувати, -пую, -єш
сов. в. уколупати, -паю, -єш, уколупнути, -ну, -неш, гл. Отковыривать, отковырнуть. Приміг би, серця вколупнув та дав. Ном. №9517.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- уколупувати — уколу́пувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- уколупувати — УКОЛУ́ПУВАТИ (ВКОЛУ́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., УКОЛУПА́ТИ (ВКОЛУПА́ТИ), а́ю, а́єш, док., що, розм. Колупаючи, відділяти частину від чогось; набрати колупаючи. [Маруся:] Може, скажете, не було цього – .. не ходили самі медку вколупати? (С. Словник української мови у 20 томах
- уколупувати — (вколупувати), -ую, -уєш, недок., уколупати (вколупати), -аю, -аєш, док., перех., розм. Колупаючи, відділяти частину від чогось; набрати колупаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уколупувати — УКОЛУ́ПУВАТИ (ВКОЛУ́ПУВАТИ), ую, уєш, недок., УКОЛУПА́ТИ (ВКОЛУПА́ТИ), а́ю, а́єш, док., перех., розм. Колупаючи, відділяти частину від чогось; набрати колупаючи. [Маруся:] Може, скажете, не було цього — ..не ходили самі медку вколупати? (Вас. Словник української мови в 11 томах