укомплектований
УКОМПЛЕКТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до укомплектува́ти.
Кожний санаторій обладнаний досконалою медичною апаратурою, укомплектований кваліфікованими лікарями (Наука.., 9, 1962, 36);
// у знач. прикм. Повний, з повним складом кого-, чого-небудь.
Ревком вирішив не розпорошувати укомплектованої бойової одиниці (Смолич, V, 1959, 270);
// укомплекто́вано, безос. присудк. сл.
Команди торгового флоту вже укомплектовано (Кучер, Прощай.., 1957, 291).
Словник української мови (СУМ-11)