укрупнений

УКРУ́ПНЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до укрупни́ти.

— Із кількох колгоспів став у нас один укрупнений (Ю. Янов., II, 1954, 197).

2. у знач. прикм. Більший, ніж звичайно.

Докія.. рознесла дощенту бригадирів і агронома, Зарубу і все правління за те, що й досі не скомплектували укрупнених ланок (Кучер, Трудна любов, 1960, 482);

Монтаж підкранових балок, кроквяних ферм та інших елементів виконувався укрупненими блоками (Роб. газ., 10.VII 1965, 2).

Значення в інших словниках

1. укрупнений — укру́пнений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. укрупнений — [укрупнеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. укрупнений — УКРУ́ПНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до укрупни́ти. За кілька літ дали про себе знати естетичні втрати, зумовлені деіндивідуалізацією ліричного героя, укрупненого до всепланетарного робітничо-селянського “ми” (з публіц. літ.). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. укрупнений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до укрупнити. || укрупнено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Більший, ніж звичайно.  Великий тлумачний словник сучасної мови