уловлений
УЛО́ВЛЕНИЙ (ВЛО́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до улови́ти.
Вони чатували один на одного, як два хижі, уловлені в одну яму, борсуки (Кач., І, 1958, 444);
// уло́влено, безос. присудк. сл.
[Пролетарій:] Так от його [утікача] уловлено й розп’ято. Товариші вробили з нього бога, та вигадка й пішла собі по людях… (Л. Укр., II, 1951, 519).
Словник української мови (СУМ-11)