улюбленик

УЛЮ́БЛЕНИК, а, ч., рідко.

1. Те саме, що улю́бленець.

Дитячі літа мої пройшли дуже щасливо: первак — я був улюблеником у сім’ї (Коцюб., III, 1956, 232);

Ось уже два дні, як не був онучок у бабусі і вона так скучила за ним, що, вдається, вічність не бачила свого улюбленика (Шиян, Переможці, 1950, 250).

2. зневажл. Той, хто користується чиєюсь любов’ю, заступництвом на шкоду іншим.

Оточив [пан Гердлічка] себе цілою гвардією пушкарів, в кожнім селі по-наставив нових катюг, а в сусідні Стебни отаманом пушкарським настановив праву свою руку, головного свого помічника і улюбленика — Юру Павличчука Тихо-нюкового! (Хотк., II, 1966, 95).

Значення в інших словниках

1. улюбленик — улю́бленик іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. улюбленик — див. коханий  Словник синонімів Вусика
3. улюбленик — УЛЮ́БЛЕНИК, а, ч., рідко. 1. Те саме, що улю́бленець. Дитячі літа мої пройшли дуже щасливо: первак – я був улюблеником у сім'ї (М.  Словник української мови у 20 томах
4. улюбленик — -а, ч., рідко. 1》 Те саме, що улюбленець. 2》 зневажл. Той, хто користується чиєюсь любов'ю, заступництвом на шкоду іншим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. улюбленик — УЛЮ́БЛЕНЕЦЬ (той, кого дуже люблять, цінують), ЛЮБИ́МЕЦЬ, УКО́ХАНЕЦЬ, ОБРА́НЕЦЬ поет., УЛЮ́БЛЕНИК рідше, ЛЮ́БЛЕНЕЦЬ рідше, ВИБРА́НЕЦЬ рідше; ФАВОРИ́Т (улюбленець знатної особи; спорт. — кращий спортсмен, улюбленець публіки); ПРОТЕЖЕ́ книжн.  Словник синонімів української мови