Значення в інших словниках
-
улюбленик —
улю́бленик іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
улюбленик —
УЛЮ́БЛЕНИК, а, ч., рідко. 1. Те саме, що улю́бленець. Дитячі літа мої пройшли дуже щасливо: первак – я був улюблеником у сім'ї (М.
Словник української мови у 20 томах
-
улюбленик —
-а, ч., рідко. 1》 Те саме, що улюбленець. 2》 зневажл. Той, хто користується чиєюсь любов'ю, заступництвом на шкоду іншим.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
улюбленик —
УЛЮ́БЛЕНЕЦЬ (той, кого дуже люблять, цінують), ЛЮБИ́МЕЦЬ, УКО́ХАНЕЦЬ, ОБРА́НЕЦЬ поет., УЛЮ́БЛЕНИК рідше, ЛЮ́БЛЕНЕЦЬ рідше, ВИБРА́НЕЦЬ рідше; ФАВОРИ́Т (улюбленець знатної особи; спорт. — кращий спортсмен, улюбленець публіки); ПРОТЕЖЕ́ книжн.
Словник синонімів української мови
-
улюбленик —
УЛЮ́БЛЕНИК, а, ч., рідко. 1. Те саме, що улю́бленець. Дитячі літа мої пройшли дуже щасливо: первак — я був улюблеником у сім’ї (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах