улюбленик

Значення в інших словниках

1. улюбленик — улю́бленик іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
2. улюбленик — УЛЮ́БЛЕНИК, а, ч., рідко. 1. Те саме, що улю́бленець. Дитячі літа мої пройшли дуже щасливо: первак – я був улюблеником у сім'ї (М. Словник української мови у 20 томах
3. улюбленик — -а, ч., рідко. 1》 Те саме, що улюбленець. 2》 зневажл. Той, хто користується чиєюсь любов'ю, заступництвом на шкоду іншим. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. улюбленик — УЛЮ́БЛЕНЕЦЬ (той, кого дуже люблять, цінують), ЛЮБИ́МЕЦЬ, УКО́ХАНЕЦЬ, ОБРА́НЕЦЬ поет., УЛЮ́БЛЕНИК рідше, ЛЮ́БЛЕНЕЦЬ рідше, ВИБРА́НЕЦЬ рідше; ФАВОРИ́Т (улюбленець знатної особи; спорт. — кращий спортсмен, улюбленець публіки); ПРОТЕЖЕ́ книжн. Словник синонімів української мови
5. улюбленик — УЛЮ́БЛЕНИК, а, ч., рідко. 1. Те саме, що улю́бленець. Дитячі літа мої пройшли дуже щасливо: первак — я був улюблеником у сім’ї (Коцюб. Словник української мови в 11 томах