улюбленик
УЛЮ́БЛЕНИК, а, ч., рідко.
1. Те саме, що улю́бленець.
Дитячі літа мої пройшли дуже щасливо: первак – я був улюблеником у сім'ї (М. Коцюбинський);
Ось уже два дні, як не був онучок у бабусі і вона так скучила за ним, що, вдається, вічність не бачила свого улюбленика (А. Шиян).
2. зневажл. Той, хто користується чиєюсь любов'ю, заступництвом на шкоду іншим.
Оточив [пан Гердлічка] себе цілою гвардією пушкарів, в кожнім селі понаставив нових катюг, а в сусідні Стебни отаманом пушкарським настановив праву свою руку, головного свого помічника і улюбленика – Юру Павличчука Тихонюкового! (Г. Хоткевич);
– Ну, не заподіє мені король лиха, – крикнув Вишневецький .. – Я, мабуть, швидше випру самого короля з Польщі вкупі з його улюблеником Казановським (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- улюбленик — улю́бленик іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- улюбленик — див. коханий Словник синонімів Вусика
- улюбленик — -а, ч., рідко. 1》 Те саме, що улюбленець. 2》 зневажл. Той, хто користується чиєюсь любов'ю, заступництвом на шкоду іншим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- улюбленик — УЛЮ́БЛЕНЕЦЬ (той, кого дуже люблять, цінують), ЛЮБИ́МЕЦЬ, УКО́ХАНЕЦЬ, ОБРА́НЕЦЬ поет., УЛЮ́БЛЕНИК рідше, ЛЮ́БЛЕНЕЦЬ рідше, ВИБРА́НЕЦЬ рідше; ФАВОРИ́Т (улюбленець знатної особи; спорт. — кращий спортсмен, улюбленець публіки); ПРОТЕЖЕ́ книжн. Словник синонімів української мови
- улюбленик — УЛЮ́БЛЕНИК, а, ч., рідко. 1. Те саме, що улю́бленець. Дитячі літа мої пройшли дуже щасливо: первак — я був улюблеником у сім’ї (Коцюб. Словник української мови в 11 томах