улюблениця
УЛЮ́БЛЕНИЦЯ, і, ж.
Жін. до улю́бленець.
Він був радий, що має з ким поговорити про свою улюбленицю [дочку] (М. Коцюбинський);
Ляна була улюбленицею всього дитячого будинку (М. Чабанівський);
У період найвищого розквіту свого таланту Оксана Петрусенко була зіркою першої величини на українському солов'їному небосхилі, стала всенародною улюбленицею (із журн.);
Та батько й їй [Марусі], своїй улюблениці, нічого не сказав наперед (В. Винниченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- улюблениця — улю́блениця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- улюблениця — [ул'ублеиниец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
- улюблениця — -і. Жін. до улюбленець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- улюблениця — Улю́блениця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- улюблениця — УЛЮ́БЛЕНИЦЯ, і, ж. Жін. до улю́бленець. Він був радий, що має з ким поговорити про свою улюбленицю [дочку] (Коцюб., І, 1955, 318); Ляна була улюбленицею всього дитячого будинку (Чаб., Балкан. Словник української мови в 11 томах