1. Словник української мови в 11 томах

улюблениця

УЛЮ́БЛЕНИЦЯ, і, ж. Жін. до улю́бленець.

Він був радий, що має з ким поговорити про свою улюбленицю [дочку] (Коцюб., І, 1955, 318);

Ляна була улюбленицею всього дитячого будинку (Чаб., Балкан. весна, 1960, 315);

У період найвищого розквіту свого таланту Оксана Петрусенко була зіркою першої величини на українському солов’їному небосхилі, стала всенародною улюбленицею (Вітч., 7, 1970, 188).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. улюблениця — улю́блениця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. улюблениця — [ул'ублеиниец'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  3. улюблениця — УЛЮ́БЛЕНИЦЯ, і, ж. Жін. до улю́бленець. Він був радий, що має з ким поговорити про свою улюбленицю [дочку] (М. Коцюбинський); Ляна була улюбленицею всього дитячого будинку (М. Словник української мови у 20 томах
  4. улюблениця — -і. Жін. до улюбленець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. улюблениця — Улю́блениця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)