улюблениця
УЛЮ́БЛЕНИЦЯ, і, ж. Жін. до улю́бленець.
Він був радий, що має з ким поговорити про свою улюбленицю [дочку] (Коцюб., І, 1955, 318);
Ляна була улюбленицею всього дитячого будинку (Чаб., Балкан. весна, 1960, 315);
У період найвищого розквіту свого таланту Оксана Петрусенко була зіркою першої величини на українському солов’їному небосхилі, стала всенародною улюбленицею (Вітч., 7, 1970, 188).
Словник української мови (СУМ-11)