улюблениця
УЛЮ́БЛЕНИЦЯ, і, ж.
Жін. до улю́бленець.
Він був радий, що має з ким поговорити про свою улюбленицю [дочку] (М. Коцюбинський);
Ляна була улюбленицею всього дитячого будинку (М. Чабанівський);
У період найвищого розквіту свого таланту Оксана Петрусенко була зіркою першої величини на українському солов'їному небосхилі, стала всенародною улюбленицею (із журн.);
Та батько й їй [Марусі], своїй улюблениці, нічого не сказав наперед (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)