улюбленчик

УЛЮ́БЛЕНЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до улю́бленик 1.

Бабуся не знає вже, чим свого коханого улюбленчика шанувати (Барв., Опов.., 1902, 502).

Значення в інших словниках

1. улюбленчик — улю́бленчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. улюбленчик — УЛЮ́БЛЕНЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до улю́бленик 1. Бабуся не знає вже, чим свого коханого улюбленчика шанувати (Ганна Барвінок).  Словник української мови у 20 томах
3. улюбленчик — -а, ч. Зменш.-пестл. до улюбленик 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. улюбленчик — Улюбленець, -нця м. Любимець. ум. улюбленчик. Любимчикъ. Бабуся не знає вже. чим свого коханого улюбленчика вшанувати. Г. Барв. 502.  Словник української мови Грінченка