улюбленчик
УЛЮ́БЛЕНЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до улю́бленик 1.
Бабуся не знає вже, чим свого коханого улюбленчика шанувати (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)УЛЮ́БЛЕНЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до улю́бленик 1.
Бабуся не знає вже, чим свого коханого улюбленчика шанувати (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)