умлілий
УМЛІ́ЛИЙ (ВМЛІ́ЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до умлі́ти.
Умлілий від поту й азарту, ..він зробив удар.. сильно й впевнено (Ле, В снопі.., 1960, 278);
Наливала [Харитина] у миски умлілий куліш, розіклала хліб на скатертині (Цюпа, Грози.., 1961, 260).
Словник української мови (СУМ-11)