умлілий

УМЛІ́ЛИЙ (ВМЛІ́ЛИЙ), а, е.

Дієпр. акт. до умлі́ти.

Умлілий від поту й азарту, .. він зробив удар .. сильно й впевнено (Іван Ле);

// у знач. прикм.

Наливала [Харитина] у миски умлілий куліш, розіклала хліб на скатертині (І. Цюпа);

// умлі́ло, безос. пред.

Від сухих трісок у грубці буде тепло, вмліло і не згадуватиметься про заморозки, котрі все частішають (з Інтернету).

Значення в інших словниках

1. умлілий — умлі́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. умлілий — (вмлілий), -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до умліти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. умлілий — УМЛІ́ЛИЙ (ВМЛІ́ЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до умлі́ти. Умлілий від поту й азарту, ..він зробив удар.. сильно й впевнено (Ле, В снопі.., 1960, 278); Наливала [Харитина] у миски умлілий куліш, розіклала хліб на скатертині (Цюпа, Грози.., 1961, 260).  Словник української мови в 11 томах