умлілий
УМЛІ́ЛИЙ (ВМЛІ́ЛИЙ), а, е.
Дієпр. акт. до умлі́ти.
Умлілий від поту й азарту, .. він зробив удар .. сильно й впевнено (Іван Ле);
// у знач. прикм.
Наливала [Харитина] у миски умлілий куліш, розіклала хліб на скатертині (І. Цюпа);
// умлі́ло, безос. пред.
Від сухих трісок у грубці буде тепло, вмліло і не згадуватиметься про заморозки, котрі все частішають (з Інтернету).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- умлілий — умлі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- умлілий — (вмлілий), -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до умліти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- умлілий — УМЛІ́ЛИЙ (ВМЛІ́ЛИЙ), а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до умлі́ти. Умлілий від поту й азарту, ..він зробив удар.. сильно й впевнено (Ле, В снопі.., 1960, 278); Наливала [Харитина] у миски умлілий куліш, розіклала хліб на скатертині (Цюпа, Грози.., 1961, 260). Словник української мови в 11 томах