умотивування
УМОТИВУВА́ННЯ (ВМОТИВУВА́ННЯ), я, с. Дія за знач. умотивува́ти.
Найголовніша якість «Безталанної» [І. Карпенка-Карого] полягає в особливому психологічному вмотивуванні поведінки дійових осіб, у глибокому проникненні в сутність подій, у правдивому відтворенні закономірності процесів, які драматург розгорнув перед читачем (Життя К.-Карого, 1957, 94).
Словник української мови (СУМ-11)