упертість

УПЕ́РТІСТЬ (ВПЕ́РТІСТЬ), тості, ж. Властивість за знач. упе́ртий¹.

Упертість зятя й сестри того дня трохи роздратувала його нерви (Н.-Лев., IV, 1956, 176);

Мені вдавалось, що найкраще буде, коли Волинчук, переборовши дрібне самолюбство й упертість, сам визнає свою помилку (Жур., Звич. турботи, 1960, 48);

— Сказав — не піду, доки не заплатите, що слід, — заявив з настирливою впертістю колишній мірошник (Шиян, Баланда, 1957, 103);

Павло Чкалов намагався виховати в хлопця характер, спостережливість, гостре око, допитливий та ясний розум і, насамперед, упертість (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 71);

Просто-таки дивуватися доводилось тій упертості, з якою червоноармієць здобував знання (Збан., Сеспель, 1961, 288).

Значення в інших словниках

1. упертість — упе́ртість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. упертість — Запеклість, завзяття, наполегливість, настирливість, стійкість, затятість, непоступливість; п! ВПЕРТИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. упертість — УПЕ́РТІСТЬ (ВПЕ́РТІСТЬ), тості, ж. Властивість за знач. упе́ртий¹. Упертість зятя й сестри того дня трохи роздратувала його нерви (І.  Словник української мови у 20 томах
4. упертість — (впертість), -тості, ж. Властивість за знач. упертий I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. упертість — Упе́ртість, -тости, -тості, -тістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. упертість — Упертість, -тости ж. Упрямство, упорство.  Словник української мови Грінченка