Словник української мови в 11 томах

уповноважувати

УПОВНОВА́ЖУВАТИ (ВПОВНОВА́ЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УПОВНОВА́ЖИТИ (ВПОВНОВА́ЖИТИ), жу, жиш, док., перех. Надавати кому-небудь певні повноваження, доручати зробити щось від свого імені або від імені колективу.

— Уповноважуєте мене їхати до міста з нашим проханням? (Мик., II, 1957, 369);

Яке він має право затримувати людей? Хто його уповноважував? А затримати таки треба (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 59).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. уповноважувати — уповнова́жувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. уповноважувати — (кого) доручати <�надавати повноваження> кому, г. уповажнювати, управнювати.  Словник синонімів Караванського
  3. уповноважувати — УПОВНОВА́ЖУВАТИ (ВПОВНОВА́ЖУВАТИ), ую, уєш, недок., УПОВНОВА́ЖИТИ (ВПОВНОВА́ЖИТИ), жу, жиш, док., кого. Надавати кому-небудь певні повноваження, доручати зробити щось від свого імені або від імені колективу.  Словник української мови у 20 томах
  4. уповноважувати — (вповноважувати), -ую, -уєш, недок., уповноважити (вповноважити), -жу, -жиш, док., перех. Надавати кому-небудь певні повноваження, доручати зробити щось від свого імені або від імені колективу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. уповноважувати — Уповнова́жувати, -ва́жую, -жуєш; уповнова́жити, -ва́жу, -ва́жиш, -ва́жать; уповнова́ж, -ва́жмо, -ва́жте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)