упорний

УПО́РНИЙ, а, е, техн. Признач. для упирання в нього, підтримування ним чогось.

Упорну різьбу застосовують при передачі великих осьових зусиль, як, наприклад, у гвинтових пресах, домкратах (Допуски.., 1958, 215);

Марійка так захопилася думкою про маленьку машину, яка буде літати, що не пошкодувала свого намистечка, оддавши з нього бусинку для упорного підшипника (Вас., II, 1959, 229).

Значення в інших словниках

1. упорний — упо́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. упорний — див. упертий  Словник синонімів Вусика
3. упорний — [упорнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. упорний — (будів.) спираний (людина) впертий, упертий, завзятий, затятий, мерявий, настирний, невпинний, неполегливий, огурний, пенякуватий, тривкий, увера, уверий, див. норовливий це див. сезонний  Словник чужослів Павло Штепа
5. упорний — УПО́РНИЙ, а, е, техн. Признач. для упирання в нього, підтримування ним чогось. Упорну різьбу застосовують при передачі великих осьових зусиль, як, наприклад, у гвинтових пресах, домкратах (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. упорний — -а, -е, тех. Признач. для упирання в нього, підтримування ним чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови