упорний
УПО́РНИЙ, а, е, техн.
Признач. для упирання в нього, підтримування ним чогось.
Упорну різьбу застосовують при передачі великих осьових зусиль, як, наприклад, у гвинтових пресах, домкратах (з наук. літ.);
Марійка так захопилася думкою про маленьку машину, яка буде літати, що не пошкодувала свого намистечка, оддавши з нього бусинку для упорного підшипника (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)