ураза
УРА́ЗА¹ (ВРА́ЗА), и, ж., заст. Рана.
[Ігуменя:] Ми ж тебе хворого до себе прийняли, коло тебе ходили, врази твої гоїли. А ти от чим нам за се заплатив? (Мирний, V, 1955, 115);
Птиця упала, травою побігла, Вразу забула свою (Щог., Поезії, 1958, 299).
УРА́ЗА² див. вра́за¹.
Словник української мови (СУМ-11)