уривково

УРИ́ВКОВО. Присл. до ури́вковий.

Вона казала уривково, не доказуючи, але Гордій все ж зрозумів про Андрія, що Андрій не вертається, запевне він її покинув!.. (Гр., II, 1963, 116).

Значення в інших словниках

1. уривково — ури́вково прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. уривково — УРИ́ВКОВО. Присл. до ури́вковий. Вона казала уривково, не доказуючи, але Гордій все ж зрозумів про Андрія, що Андрій не вертається, запевне він її покинув!.. (Б. Грінченко).  Словник української мови у 20 томах
3. уривково — Присл. до уривковий.  Великий тлумачний словник сучасної мови