урихтований
УРИХТО́ВАНИЙ (ВРИХТО́ВАНИЙ), а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до урихтува́ти.
Софія стояла перед великим дзеркалом і кінчала причісування: злотисті кучері були вже врихтовані, майстерно-зальотно підшпилені над чолом (Л. Укр., III, 1952, 498).
Словник української мови (СУМ-11)