урожайний
УРОЖА́ЙНИЙ (ВРОЖА́ЙНИЙ), а, е.
1. Стос. до урожаю.
Будеш, Лідо, ти з нами і сіяти, й жати, на врожайному святі накриєш столи… (Нагн., Пісня.., 1949, 9).
2. Який дає добрий урожай; родючий.
Що доспів в саду і що вродить рілля урожайна, — Досить йому [хліборобові] на життя (Зеров, Вибр., 1966, 217);
Я люблю наш край веселий, Край радянський, рідний, І міста його, і села, Степ врожайний, плідний (Мур., Піонер. слово, 1951, 3);
// Який характеризується високим урожаєм.
В урожайний рік садовина дає чималу користь (Н.-Лев., II, 1956, 28).
3. Який відзначається здатністю давати високі врожаї.
На насіння залишено добірне зерно найурожайніших сортів (Колг. Укр., 2, 1957, 13);
Інститут генетики і фізіології Академії наук Узбецької РСР передав на державне сортовипробування сорт бавовнику Мутант І, довговолокнистий і врожайний (Хлібороб Укр., 10, 1968, 30).
4. перен. Багатий на що-небудь, на когось.
Період, що минув між двома оглядами передового кіномистецтва світу.., виявився досить врожайним на нові хвилюючі кінотвори (Мист., 5, 1961, 30).
Словник української мови (СУМ-11)