урожай
УРОЖА́Й (ВРОЖА́Й), а́ю, ч.
1. Загальна кількість злаків, овочів, плодів фруктових дерев, ягід, грибів і т. ін., що уродилися.
— Урожаї маємо гарні, сіно також гарне (Фр., II, 1950, 115);
Стирчать сухі колоски. Мізерний урожай (Довж., І, 1958, 35);
І трудились люди вволю, І давали добрив полю — Вийшов добрий урожай! (Бойко, Ростіть.., 1959, 56);
На величезних плантаціях, де стояли обороною батальйони, виноград було зібрано лише частково. Решта урожаю пріла на пні (Гончар, III, 1959, 208).
2. Велика кількість, багатий збір вирощеного зерна, різних плодів і т. ін.
Ідуть дощі. Ідуть травневі. В народі кажуть: — На врожай! — Пшениці, — кажуть, — Буть, як гай (Брат., Пора.., 1960, 17);
Трудівників усіх країн Я в рік Новий поздоровляю. Хай миру буде роком він, Хай буде роком урожаю! (Рильський, III, 1961, 167);
// на кого — що або який, перен., розм. Взагалі про значну кількість кого-, чого-небудь.
— Кажуть, у Ніжені [Ніжині] під раду великий урожай на кармазини… (П. Куліш, Вибр., 1969, 132);
І словами, повними любові, він повідав про осінні влови, про багатий рибний урожай (Гонч., Вибр., 1959, 271).
Словник української мови (СУМ-11)