урожай
УРОЖА́Й (ВРОЖА́Й), а́ю, ч.
1. Загальна кількість злаків, овочів, плодів фруктових дерев, ягід, грибів і т. ін., що уродилися.
– Урожаї маємо гарні, сіно також гарне (І. Франко);
Стирчать сухі колоски. Мізерний урожай (О. Довженко);
І трудились люди вволю, І давали добрив полю – Вийшов добрий урожай! (Г. Бойко);
На величезних плантаціях, де стояли обороною батальйони, виноград було зібрано лише частково. Решта урожаю пріла на пні (О. Гончар);
Настало літо, .. над степами прогуркотіли щедрі грози, урожай видався багатий, хороший (О. Бердник);
// Валовий збір продукції сільськогосподарської культури.
2. Велика кількість, багатий збір вирощеного зерна, різних плодів і т. ін.
Ідуть дощі. Ідуть травневі. В народі кажуть: – На врожай! – Пшениці, – кажуть, – Буть, як гай (Р. Братунь);
Трудівників усіх країн Я в рік Новий поздоровляю. Хай миру буде роком він, Хай буде роком урожаю! (М. Рильський);
Калина є символом багатьох обрядів. Її втикають у весільний коровай, вплітають у вінок на святах урожаю (з наук. літ.);
// на кого – що або який, перен., розм. Взагалі про значну кількість кого-, чого-небудь.
– Кажуть, у Ніжені [Ніжині] під раду великий урожай на кармазини... (П. Куліш);
І словами, повними любові, він повідав про осінні влови, про багатий рибний урожай (І. Гончаренко);
Що зробиш, мила, як таке життя? Погане літо, не було врожаю (Л. Костенко);
* Образно. В душі йому відживала якась приспала частина, і покинуті ділянки, де життя вже зібрало свій урожай, і вони .. простягали бліді памоцки до незбагненної вічності (В. Підмогильний).
Словник української мови (СУМ-20)