усиновляти
УСИНОВЛЯ́ТИ (ВСИНОВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш, недок., УСИНОВИ́ТИ (ВСИНОВИ́ТИ), влю́, ви́ш; мн. усиновля́ть; док., перех. Приймати у сім’ю дитину з наданням їй прав рідних дітей.
— Ще не пізно, — озирнувся до кабіни Заруба і показав на Сашка. — От беріть і всиновляйте. Хороший хлопець, Гнате (Кучер, Трудна любов, 1960, 232);
Кузьма довідався, що білі дощенту спалили Стародубове подвір’я, а Василькова мати пішла десь у найми.. Саме в ці дні Кузьма й вирішив усиновити Василька (Панч, II, 1956, 209).
Словник української мови (СУМ-11)