усиновляти
УСИНОВЛЯ́ТИ (ВСИНОВЛЯ́ТИ), я́ю, я́єш і УСИНО́ВЛЮВАТИ (ВСИНО́ВЛЮВАТИ), недок.; УСИНОВИ́ТИ (ВСИНОВИ́ТИ), влю́, ви́ш; мн. усиновля́ть; док., кого.
Приймати у сім'ю дитину з наданням їй прав рідних дітей.
– Ще не пізно, – озирнувся до кабіни Заруба і показав на Сашка. – От беріть і всиновляйте. Хороший хлопець, Гнате (В. Кучер);
Кузьма довідався, що білі дощенту спалили Стародубове подвір'я, а Василькова мати пішла десь у найми .. Саме в ці дні Кузьма й вирішив усиновити Василька (П. Панч);
– Ти знаєш, сина я не мав. Хотів усиновити тебе (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)