ускладнювати
УСКЛА́ДНЮВАТИ, нюю, нюєш i УСКЛАДНЯ́ТИ, ня́ю, ня́єш, недок., УСКЛАДНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех.
1. Робити складнішим, різноманітнішим, насиченішим (за складовими частинами, характером особливостей, зв’язків і т. ін.).
А Максим все ускладнював і ускладнював акробатичні вправи, прискорюючи темп виконання їх (Ткач, Арена, 1960, 175);
[Юрій:] Значить, ти як артистка вважаєш, що любов треба ускладняти, бо інакше вона не цікава? [Галя:] По-перше, я говорю не про любов, а про п’єси. А потім, я ще не артистка, а лише студентка (Лев., Марія, 1953, 12).
2. Вносити додаткові труднощі, робити важчим, таким, що потребує більших зусиль для здійснення, виконання, розв’язання і т. ін. чого-небудь.
Тривожні відомості про бої вже під Одесою, про танкові клини — прориви ворога в глиб Вітчизни — дедалі ускладнювали евакуацію дітей (Ле, Клен. лист, 1960, 24);
Те, що Яремченко мусив іти з дому і ховатися по людях, набагато ускладнило його, як керівника [підпілля], діяльність (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 162);
// Робити напруженим, обтяжливим.
У 1453 р. турки захопили Константинополь і поклали край існуванню Візантійської імперії. Це ускладнило економічну і політичну обстановку в Криму (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 597).
Словник української мови (СУМ-11)