услужливий
УСЛУ́ЖЛИВИЙ (ВСЛУ́ЖЛИВИЙ), а, е, рідко. Який з готовністю робить послугу; послужливий.
Услужливий Абрамко вже ніс хутро й шапку Ступосянського (Фр., VI, 1951, 306);
До мене будь лиш ти ласкава, Услужлива і нелукава, Мене до батька поведи (Котл., І, 1952, 121);
Услужливий Сьома деревце нагинає і для утіхи «культурної» подруги зелену гілку трощить-ламає (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 13).
Словник української мови (СУМ-11)