услужливий

УСЛУ́ЖЛИВИЙ (ВСЛУ́ЖЛИВИЙ), а, е, рідко.

Який з готовністю робить послугу; послужливий.

Услужливий Абрамко вже ніс хутро й шапку Ступосянського (І. Франко);

До мене будь лиш ти ласкава, Услужлива і нелукава, Мене до батька поведи (І. Котляревський);

Все те запивали ракією та солодким молдаванським вином, якого їм услужливі купці довозили цілими бочками (Б. Лепкий);

Услужливий Сьома деревце нагинає і для утіхи “культурної” подруги зелену гілку трощить-ламає (О. Ковінька).

Значення в інших словниках

1. услужливий — услу́жливий прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. услужливий — див. вихований; Добрий; покірний  Словник синонімів Вусика
3. услужливий — (вслужливий), -а, -е, рідко. Який з готовністю робить послугу; послужливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. услужливий — ПОСЛУ́ЖЛИВИЙ (який охоче робить послуги, готовий зробити послугу комусь), ПРИСЛУ́ЖЛИВИЙ, УСЛУ́ЖЛИВИЙ (ВСЛУ́ЖЛИВИЙ) заст., УСЛУ́ЖНИЙ заст. Комісар пригадав, як він уже зустрічався з турком у Швейцарії.  Словник синонімів української мови
5. услужливий — УСЛУ́ЖЛИВИЙ (ВСЛУ́ЖЛИВИЙ), а, е, рідко. Який з готовністю робить послугу; послужливий. Услужливий Абрамко вже ніс хутро й шапку Ступосянського (Фр., VI, 1951, 306); До мене будь лиш ти ласкава, Услужлива і нелукава, Мене до батька поведи (Котл.  Словник української мови в 11 томах
6. услужливий — Услужливий, -а, -е Услужливый. Стор. I. 108.  Словник української мови Грінченка