услужливий
УСЛУ́ЖЛИВИЙ (ВСЛУ́ЖЛИВИЙ), а, е, рідко.
Який з готовністю робить послугу; послужливий.
Услужливий Абрамко вже ніс хутро й шапку Ступосянського (І. Франко);
До мене будь лиш ти ласкава, Услужлива і нелукава, Мене до батька поведи (І. Котляревський);
Все те запивали ракією та солодким молдаванським вином, якого їм услужливі купці довозили цілими бочками (Б. Лепкий);
Услужливий Сьома деревце нагинає і для утіхи “культурної” подруги зелену гілку трощить-ламає (О. Ковінька).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- услужливий — услу́жливий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- услужливий — див. вихований; Добрий; покірний Словник синонімів Вусика
- услужливий — (вслужливий), -а, -е, рідко. Який з готовністю робить послугу; послужливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- услужливий — ПОСЛУ́ЖЛИВИЙ (який охоче робить послуги, готовий зробити послугу комусь), ПРИСЛУ́ЖЛИВИЙ, УСЛУ́ЖЛИВИЙ (ВСЛУ́ЖЛИВИЙ) заст., УСЛУ́ЖНИЙ заст. Комісар пригадав, як він уже зустрічався з турком у Швейцарії. Словник синонімів української мови
- услужливий — УСЛУ́ЖЛИВИЙ (ВСЛУ́ЖЛИВИЙ), а, е, рідко. Який з готовністю робить послугу; послужливий. Услужливий Абрамко вже ніс хутро й шапку Ступосянського (Фр., VI, 1951, 306); До мене будь лиш ти ласкава, Услужлива і нелукава, Мене до батька поведи (Котл. Словник української мови в 11 томах
- услужливий — Услужливий, -а, -е Услужливый. Стор. I. 108. Словник української мови Грінченка