уступати
УСТУПА́ТИ¹ (ВСТУПА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСТУПИ́ТИ (ВСТУПИ́ТИ), уплю́, у́пиш; мн. усту́плять; док.
1. неперех. Те саме, що поступа́тися 2.
Горпина ж була таки старіша.. та й уступати не любила (Григ., Вибр., 1959, 121);
Диво дивне сталося з Йосипом: то бувало нікому на світі не вступить, не послухає нікого, а то хоч у вухо бгай (Мирний, IV, 1955, 36);
Старий Сокира не хотів віддавати сина в кадетський корпус, але змушений був уступити дружині (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 386).
2. перех. Звільняти для іншого (місце, дорогу, прохід і т. ін.).
Вони [жінки].. уступали місце другому гурточку, що вже надходив з сіней (Коцюб., І, 1955, 282);
Сидів він, схрестивши ноги,.. навпроти входу, на почесному місці, яке лише зрідка уступав найважнішим гостям (Тулуб, В степу.., 1964, 37);
Іван Тимофійович ішов, як завжди, трохи незграбно, намагався уступити всім дорогу і загороджував її (Мушк., День.., 1967, 84);
// неперех., розм. Задкуючи або ступаючи вбік, віддалятися, відходити від кого-, чого-небудь.
Була між ними [братами] як стіна залізна. Чи той підніметься, другий уступає геть, місце дає, — доторкнутись стережеться (Вовчок, І, 1955, 237);
Стрічні люди уступають [перед стадом] із розмоклої дороги і туляться попід плотами (Хотк., II, 1966, 267).
3. неперех., розм. Проходити (про стан людини).
[Психіатр:] Якщо безсоння і біль голови не уступить перед бромом, тоді попробуєм морфій… (Л. Укр., II, 1951, 66);
Він почав дихати рівніше, повільніше; дрож уступила (Фр., VII, 1951, 79);
; Як чую Веселе «цвірінь», То живіше кров заграє, Уступає лінь (У. Кравч., Вибр., 1958, 199).
4. перех. і без додатка, розм. Продаючи, знижувати ціну на яку-небудь суму.
Се така, що не вступить нікому й п’ятака! (Укр.. присл.., 1955, 163);
Дружина любить наторгуватись. Стане біля прилавка і почне: — А дешевше не буде?.. А карбованця не уступите?.. (Ткач, Арена, 1960, 204).
УСТУПА́ТИ² див. вступа́ти¹.
Словник української мови (СУМ-11)