утаєний
УТА́ЄНИЙ (ВТА́ЄНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до утаї́ти.
Учив [Вольф] його,.. як віднаходити утаєні хиби і, з другого боку, утаювати у продаваної скотини хиби (Фр., VIII, 1952, 358);
Мірошниченко притиснув його за втаєний у лісах посів. Норовистий дукач навідріз відмовився оплатити.. і сів за це в губернську тюрму (Стельмах, II, 1962, 36).
Словник української мови (СУМ-11)