Значення в інших словниках
-
утор —
уто́р іменник чоловічого роду в діжці в однині вживається рідко
Орфографічний словник української мови
-
утор —
УТО́Р (ВТОР), а, ч., спец. Паз на краю бочки, діжки, барила для вставлення дна. Виріже [бондар] утори.., зіб'є туго дно, – завтра в нього вдарить хмільно молоде вино (М. Рудь); // Крайня частина клепок бочки, діжки, барила, в якій прорізано такий паз.
Словник української мови у 20 томах
-
утор —
див. утори.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
утор —
слаби́й (слабки́й) на уто́ри. Невитриманий, неврівноважений. Богині в гніві .. на утори слабі. З досади часом і брехнуть, І, як перекупки, горланять (І.
Фразеологічний словник української мови
-
утор —
ПАЗ (заглибина, гніздо в предметі, деталі), ФУ́ГА, ҐА́РА розм.; УТО́РИ (ВТО́РИ) мн. (у дерев'яній посудині). Якщо прядка скрипіла, бабуся підливала в пази олійки (М.
Словник синонімів української мови