утіхонька
УТІ́ХОНЬКА (ВТІ́ХОНЬКА), и́, ж. Пестл. до уті́ха.
— Марусечка наша… Одним одна ж зосталася вона в нас, втіхонька моя (Юхвід, Оля, 1959, 244).
Собі́ на вті́хоньку — те саме, що Собі́ на вті́ху ( див. уті́ха).
Гуляє панство, зустрічає Собі на втіхоньку весну… (Стар., Поет. тв., 1958, 30).
Словник української мови (СУМ-11)