ухвалений
УХВА́ЛЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ухвали́ти¹.
Іванов, присвічуючи кишеньковим ліхтариком, читав сам собі текст відозви до всіх робітників міста Славгорода, щойно ухваленої на спільному засіданні партійного комітету та заводського партійного осередку (Головко, II, 1957, 617).
УХВА́ЛЕНИЙ², а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до ухвали́ти².
— А в вашому ухваленому замку лишилась-но жонота [жіноцтво] сама (Стар., Облога.., 1961, 25);
Усмішка надзвичайно красила її всю, робила її принаднішою од ухвалених вродливиць (Дн. Чайка, Тв., 1960, 44).
Словник української мови (СУМ-11)